Янголи спорту Київщини, яких росія вбила на війні у 2022-2023 роках (ФОТО)

Внаслідок повномасштабної війни з біснуватим російським терористом і окупантом вже загинуло понад 400 українських спортсменів. Серед них – представники Київської області.

 

 

Сьогодні все більша кількість спортсменів змінює спортивну форму на однострій, спортивні снаряди на зброю, спортивні майданчики - на поле бою. Серед яких вже є ті, які більше ніколи не вийдуть на спортивні арени, бо ворог забрав їхні життя...

Прес-службою Управління молоді та спорту Київської обласно військової адміністрації підготувано серію історій про життя, спорт і загибель 43 героїв, яких росіяни разом зі своїми білоруськими посіпаками вбили на війні у 2022-2023 роках, та продовжили свою криваву розправу у 2024-му. Мінімум четверо спортсменів вважаються зниклими безвісті (дані про яких не поширюємо з відомих міркувань).

Пам’ятаємо, не пробачимо, помстимося…

 

 

R.I.P. «ЯНГОЛИ СПОРТУ КИЇВЩИНИ»:

• альпіністи, скелелази Олександр Поліщук, Костянтин Синякевич
• армрестлер Ілля Ізман
• баскетболісти Богдан Рудківський, Євген Патичук
• біатлоніст, лижник Денис Устінов
• боксери Олексій Джунківський, Валерій Гудзь, Олександр Марченко, Олександр Шинкаренко
• борець вільного стилю Олег Мержіївський
• боєць ММА Едуард Костриця
• важкоатлет Олександр Ярош
• важкоатлет Олександр Василишин
• гімнаст Артем Скляров
• кікбоксер, боєць з Комбат Самозахист ІСО Максим Берещук
• легкоатлети Володимир Андрощук, Богдан Ходаківський, Григорій Лисий, Максим Войта (всі – Білоцерківський район), Ігор Осьмак
• паверліфтери Андрій Котовенко (Ігри Нескорених), Олександр Білоконь (стронгмен)
• плавці-марафонці Дмитро Одинець
• регбісти Олексій Цибко, Сергій Смірнов, Олександр Пилипець
• рукопашник, боєць фрі-файт, веслувальник, легкоатлет Микола Клименко
• рукопашник, боєць фрі-файт Олександр Кушнеренко
• орієнтувальники Олександр Шеремета та Олег Клочков 
• рибалка Дмитро Кривець
• триатлоністи Андрій Щербанівський (легка атлетика), Дмитро Рибаков
• футболісти Олександр Гончар, Сергій Рожок, Олександр Коваленко
• футзалістка Елеонора Мальцева
• хокеїсти Олександр Колонюк, Олексій Логінов, Олександр Хміль та Владислав Лихошва
• хортингист Олег Поповичук

Ці атлети вже не представлять свою країну на Олімпіаді в Парижі через те, що їх вбили російські збройні сили. Ніколи вже не вийдуть на спортивні арени міжнародних стартів та національних першостей атлети, не виведуть у чемпіони своїх підопічних тренери.

 

 

Відома тенісистка Еліна Світоліна, амбасадорка платформи UNITED24, на прикладі полеглих спортовців на своїй Інстаграм-сторінці згадала про нашого легкоатлета Володимира Андрощука, апелюючи, що він був зіркою української атлетики,  але загинув у бою  і «ніколи не реалізує свій потенціал або мрії на Олімпійських іграх. Так чому російські та білоруські спортсмени повинні отримати свій шанс, коли їхні уряди позбавляють невинних людей і спортсменів їх шансу?»

російських та білоруських спортсменів, які підтримують війну, має бути безальтернативно відсторонено від усіх міжнародних змагань. Допоки росія продовжує вбивати українців –  громадяни країн-агресорок не мають морального права брати участь у міжнародному спортивному русі.

 

 

ІСТОРІЇ СПОРТОВЦІВ КИЇВЩИНИ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ ЧИ ПРОПАЛИ БЕЗВІСТІ З ПОЧАТКУ ПОНОВМАСТАШТНОГО ВТОРГНЕННЯ російського окупанта:

 

АНДРОЩУК ВОЛОДИМИР, легка атлетика (багатоборство)

(10.01.2001 - 25.01.2023). Навіки 22...

Володимир Андрощук народився 10 січня 2023 року в селі Суслівка Летичівської громади на Хмельниччині.

Спортивна кар’єра. Легкоатлет-багатоборець за часи спортивної кар’єри представляв Бровари. Ще буквально нещодавно ми бачили Володимира в легкоатлетичних секторах, він впевнено захищав спортивну честь Київської області на всеукраїнських манежах та гідно представляв Україну на міжнародній арені:

призер України з семиборства та чемпіон з багатоборства; входив до кандидатського складу збірної команди України, зокрема - до складу національних збірних зразка 2018 року на чемпіонатах Європи U18 та U20 з легкої атлетики; змагався у багатоборстві; член штатної спортивної команди Київщини з резервного спорту-2019; вихованець Броварського вищого училища фізичної культури і спорту.

Ще однією пусткою навіки чорнітиме місце у збірній команді Київщини. Професійний спортсмен 22-річний Володимир Андрощук мріяв взяти участь в Олімпійських іграх 2024 року, але не судилося…

Військовий досвід та загибель. Коли розпочалася повномасштабна війна, Володимир залишив спортивну кар’єру і добровільно став на захист країни. Спортсмен підписав контракт і на війні перебував у складі штурмової групи. ахищаючи рідну землю від російського брудного чобота, загинув Володимир Андрощук 25 січня 2023 року в боях під Ямполівкою Донецької області. 10 січня встиг відзначити на фронті своє 22-річчя…

Похований у Летичеві. У Героя залишилися мама та сестра.

Присвята: На честь воїна на фасаді Сусловецького ліцею, де він навчався, відкрили меморіальну дошку. Окрім того, у Летичівській громаді провели турнір із легкої атлетики серед юнаків та дівчат, присвячений пам’яті спортсменів Володимира Андрощука, Вадима Журавського та Інни Нявкевич, які полягли, захищаючи Україну.

ЗМІ. Укрінформ

 

 

БЕРЕЩУК МАКСИМ, Комбат Самозахист ІСО, кікбоксинг ІСКА

(12.05.2003 - 08.06.2022). Навіки 19…

Народився 12 травня 2003 року в Білій Церкві. Навчався в 21-й білоцерківській школі.

Спортивна кар’єра. Максим був чемпіоном Київської області з Комбат Самозахист ІСО серед юнаків. Займався кікбоксингом, тренувався в СК «Спарта» (Біла Церква) у тренера Леоніда Кулибаби. Участі в офіційних турнірах з кікбоксингу ІСКА взяти не встиг…

«На тренуванні завжди старався, слухався, був не конфліктний, займався для себе і помітно було, що кікбоксинг приносить йому задоволення. Був дружнім, товаришував з одноклубниками. Допомагав мені готувати дітей до змагань», - коментує тренер Кулибаба.

Військова служба та загибель. Служив у званні солдата. Загинув 8 червня під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.

Залишився батько-військовий.

 

 

БІЛОКОНЬ ОЛЕКСАНДР, паверліфтинг (стронгмен)

(22.04.1991 – 31.01.2024). Навіки 32…

Олександр Білоконь народився 22 квітня 1991 року в Білій Церкві.

Спортивна кар’єра. Олександр Білоконь - білоцерківський спортсмен, стронгмен та рекордсмен Книги рекордів України. Чемпіон світу і Європи з пауерліфтингу. Бронзовий призер Кубка України та національного чемпіонату з Богатирських ігор. Майстер спорту з богатирських ігор. Володар титулу «Найсильніша людина України» (у ваговій категорії 95 кг) 2020 року. Встановив в Одесі національний рекорд із переміщення на 47 см тягача вагою в 15,7 тони з причепом, заповненим людьми (2017).

Військовий досвід та загибель. Мобілізували в березні 2023 року до лав Збройних сил України. Солдат Олександр Білоконь загинув 31 січня 2024 року від отриманих травм внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу російським ворогом у районі Великої Новосілки Донецької області, будучи відданим військовій Присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок у бою за Україну, її свободу і незалежність.

 

 

ВАСИЛИШИН ОЛЕКСАНДР, важка атлетика

(19.09.1992 - 14.06.2022), 29 років

Олександр Василишин народився 19 вересня 1992 року у селі Розаліївка Київської області. З дитинства проживав у Білій Церкві.

Спортивна кар’єра. Випускник Київського обласного ліцею фізичної культури і спорту (КОЛФКС) 2009 року. Мав І дорослий розряд з важкої атлетики. Переможець та призер всеукраїнських та обласних змагань. Готував спортсмена до змагань тренер Василь Ковальчук.

Військовий досвід та загибель. На початку повномасштабного вторгнення за своєю ініціативою та патріотичною позицією, зробивши свідомий вибір, Олександр приєднався до лав ЗСУ і став на захист України. Служив у 58-й окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського. Обіймав посаду стрільця-зенітника відділення зенітного ракетного взводу. Разом із побратимами обороняв Донеччину, зокрема, Бахмутський напрямок.

23 травня 2022 року, виконуючи бойове завдання поблизу Бахмута та села Покровське, був важко поранений. Лікарі Дніпропетровського шпиталю боролися його життя Олександра 21 день. Але 14 червня серце Героя зупинилось.

Поховали воїна у рідному селі. В Олександра залишилися батьки, дружина і донька.

 

 

ВОЙТА МАКСИМ, легка атлетика

 

ГОНЧАР ОЛЕКСАНДР (ДЖМІЛЬ"), футбол

(25.02.80 - 16.08.2023). Навіки 43...

Олександр Гончар народився 25 лютого 1980 року у селі Щасливе на Бориспільщині.

Спортивна кар’єра. Екс-гравець низки українських клубів: Борисфен (Бориспіль), Ворскла (Полтава), Металіст (Харків), Зоря (Луганськ). У елітному дивізіоні Олександр Гончар відіграв 67 матчів, в яких забив два голи.

До служби в армії колишній футболіст займався приватною підприємницькою діяльністю.

Військовий досвід та загибель. Вступив до лав Збройних сил України у березні 2023-го. Воював солдатом в десантно-штурмових військах із позивним Джміль.

Олександр Гончар віддав життя за рідну країну 16 серпня 2023 року на Запорізькому напрямку. Про його смерть стало відомо набагато пізніше. Поховали лише 27 листопада у рідному Борисполі.

У Героя залишилися дружина, дочка та син

 

 

ГУДЗЬ ВАЛЕРІЙ, бокс

(12.02.71 – 12.03.2022). Навіки 51...

Валерій Гудзь народився 12 лютого 1971 року в Борисполі, де й мешкав.

Спортивна кар’єра. Майстер спорту України з боксу, тренер з боксу спортивної школи, викладач основ захисту Вітчизни та фізичної культури і здоров’я «Бориспільського професійного ліцею», ініціатор та засновник військово-патріотичного клубу «Боривітер».

Бойовий досвід та загибель. Протягом 2017-2020 років Валерій Гудзь був командиром 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила, яка базується на Львівщині. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну повернувся у 24-ту бригаду для підсилення.

Полковник Валерій Гудзь з 2014-го пройшов шлях від командира взводу до комбата і командира бригади, - зазначається на сторінці «Повернись живим». - Коли у 2020-му його підвищували/переводили з 24-ї бригади, ми особисто бачили сльози офіцерів. Тому що служити з Федоровичем, просто знати його і бути поруч - було честю. Народний Герой України загинув 12 березня на Луганщині. Він не мав би там бути, але вирішив воювати: взяв на себе командування підрозділом і, як справжній герой, прийняв бій".

Вшанування. Герой України (16 березня 2022, посмертно). У 2022 році на честь Валерія Гудзя в родинному місті названо вулицю та провулок

ЗМІ. Главком 

 

ДЖУНКІВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ, бокс

(3 серпня 1982 — 24 березня 2022). 

Навіки 39-ть...

Народився Олексій Джунківський 3 серпня 1982 року в смт Глевасі Київської області.

Спортивна кар’єра. Боксер найлегшої ваги, згодом — дитячий тренер з боксу. Майстер спорту міжнародного класу.

У 2005—2007 роках виборював срібні медалі першості України з боксу у найлегшій вазі. Входив до складу збірної України, у складі якої чотири рази ставав призером чемпіонатів світу серед військовослужбовців, а також брав участь у матчових зустрічах Україна — росія, Україна — США та Україна — Куба. Після завершення боксерської кар'єри працював тренером з боксу Ірпінської дитячо-юнацької спортивної школи. Серед його вихованців — чемпіон Європи серед школярів 2016 Олег Лагута та срібний призер чемпіонату Європи серед школярів 2015 Владислав Марчук.

Війна. Під час окупації Джунківський не покинув місто, а надав допомогу всім, хто потребував. Камера навіть зафіксувала Олексія Джунківського в той момент, коли він під обстрілами допомагав людям переходити переправу під зруйнованим мостом в Ірпені.

24 березня 2022 року був розстріляний російськими окупантами під час окупації Ірпеня. За словами знайомих, Олексій Джункіський загинув у боксерській залі, де він працював, під час "спілкування" з російськими військовими. Тренера розстріляли на місці…

Вшанування пам’яті. Спортивний залі, де вбито дитячого тренера, наразі зал носить ім'я Олексія Джунківського

 

 

ІЗМАН ІЛЛЯ, армрестлінг

(09.08.1984-08.11.2022). Навіки 37-м...

Ілля Ізман народився 9 серпня 1984 року та мешкав в Софіївській Борщагівці.

Спортивна кар’єра. Ілля Ізман, здобувши титул чемпіона України з армрестлінгу та отримавши звання майстра спорту, прославляв Київщину на всеукраїнських спортивних аренах.

Військовий досвід. На початку повномасштабного вторгнення російських окупаційних військ в Україну пішов до загонів територіальної оборони. А згодом подавався добровольцем на війну - у лавах Збройних сил України захищав рідну землю у найгарячіших точках зони бойових дій.

Загинув в боях під Бахмутом 8 листопада 2022 року.

Вшанування пам’яті. Минулого року на Київщині започатковано турнір з армрестлінгу пам’яті Іллі Ізмана, який проводитиметься на початку кожного року.

ЗМІ. Управління молоді та спорту Київської обласної військової адміністрації

 

 

КЛИМЕНКО МИКОЛА ("ПЕРЕСВІТ"), рукопашний бій, фрі-файт, академічне веслування, легка атлетика (біг)

(20.03.1995 - 15.03.2022). Навіки 26…

Микола Клименко народився 20 березня 1995 року в смтІванків, Вишгородський район. Навчався в Іванківській ЗОШ №1. Закінчив Броварське вище училищі фізичної культури за спеціальністю «Академічна гребля», Міжрегіональне вище професійне училище зв'язку, Київський університет імені Бориса Грінченка за спеціальністю «Фізична культура і спорт».

Спортивна кар’єра. Вихованець місцевої дитячої громадської організації «Школа спортивних єдиноборств «Берсерк» (Іванків). Чемпіон та призер Київської області з рукопашного бою та фрі-файту. Успішно виступав на змаганнях з академічного веслування. Має безліч відзнак з легкої атлетики (біг) – з марафону та напівмарафону, спринтерських дистанцій з бігу.

Військова служба та загибель. У 2016 році брав участь у боях на Світлодарській дузі, за що був удостоєний нагородою. Старший солдат 3-ї роти оперативного призначення 1-го батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення «АЗОВ» військової частини 3057 східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Бойовий позивний «ПЕРЕСВІТ». Загинув 15 березня 2022 року під час виконання бойового завдання, захищаючи Маріуполь.

Відзнаки. Нагороджений у 2015 році за участь в обороні  Маріуполя  медаллю «Захиснику Маріуполя». Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (за бої на Світлодарській дузі). 25 березня 2022 року народжений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

 

 

КЛОЧКОВ ОЛЕГ, спортивне орієнтування 

(25.05.1975 – 10.11.2023). Навіки 48-м...

Олег Клочков народився 25 травня 1975 року на Черкащині, в селищі міського типу Катеринопіль. На Обухівщину родина переїхала понад 12 років тому.

Спортивна кар’єра. Олег Клочков не виступав на змаганнях міжнародного рівня, але був постійним учасником всеукраїнських, обласних та міських стартів, представляючи Київщину.

Військовий досвід та загибель. Солдат, стрілець 15-ї Бориспільської бригади транспортної авіації імені авіаконструктора Олега Антонова.

Загинув 10 листопада 2023 року під час штурму ворожих позицій та ведення стрілецького бою в районі населеного пункту Кринки Херсонської області поблизу його улюбленого міста Олешки.

У районі, де загинув Олег,  щорічно проводилися десятки стартів зі спортивного орієнтування. Донедавна вітчизняні спортсмени-орієнтувальники "брали" біля Олешок контрольні пункти, а тепер "беруть" ворожі позиції.

В Олега лишилися батьки Микола Григорович та Валентина Михайлівна, дружина Ольга та сини Євгеній і Андрій.

 

 

КОВАЛЕНКО ОЛЕКСАНДР ("ТРЕНЕР@), футбол

(08.03.1987 – 09.03.2024). Навіки 37-м…

Сашко народився 9 січня 1987 року у Варовичах на Васильківщині у родині вчителів. Тато Віктор донедавна очолював Данилівську гімназію. Мама Наталія і досі там викладає. Брат Сергій так само воює.

Спортивна кар’єра. Після данилівської загальноосвітньої школи, яку закінчив із золотою медаллю, закінчив Український державний університет імені Михайла Драгоманова, факультет фізичної культури і спорту. Олександр з дитинства тренувався у Васильківській районній ДЮСШ, де з 2-го курсу педуніверситету почав працювати тренером з футболу, суміщаючи з посадою вчителя фізичної культури Данилівської гімназії. Був багаторічним співорганізатором та граючим тренером футбольної команди «Лідер» (с. Данилівка).

Учні знали його як чудового вчителя. Підопічні – як мудрого тренера з футболу. Вчителі - як надійного колегу. Спортсмени - як спритного футболіста. Родина - як люблячого сина, батька і чоловіка.

Військовий досвід та загибель. 24 лютого вступив у самооборону Калинівської громади. І майже відразу відправився на війну, де служив у зенітно-ракетних військах. Загинув смертю героя під час виконання бойового завдання 9 березня на Східному напрямку.

Без Сашка лишилися батько Віктор, мама Наталія, брат Сергій, дружина Олена та 9-річний син Іван.

 

 

КОЛОНЮК ОЛЕКСАНДР, хокей з шайбою

 (24.10.2003 — 17.05.2023). Навіки 19-ть

Олександр Колонюк народився 24 жовтня 2003 року в Білій Церкві.

Спортивна кар’єра. Вихованець дитячо-юнацької школи "Зміна-Білий Барс" (Біла Церква). Разом з молодіжною командою "Білого Барса" був бронзовим призером чемпіонату України U16 в 2018 році. Грав на позиції нападника.

Військовий досвід та загибель. Колонюк був добровольцем ДФТГ-1 Білої Церкви з перших днів існування формування. Потім вступив до лав Військової частини А3488 батальйону «Айдар» Збройних сил України. У складі 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" Олександр воював у районі Бахмута, що на Донеччині. В останні дні його батальйон спільно з іншими підрозділами ЗСУ пішли у наступ на флангах та відбивали позиції у російських військових на південній та південно-східній дільницях від села Іванівське. Там же, під Бахмутом, у свій останній бій вступив і 19-річний Колонюк.

 

 

КОСТРИЦЯ «ОПАСНИЙ» ЕДУАРД, змішані єдиноборства ММА

(19.07.1992 - 23.01.2022). Навіки 30-ть…

Спортивна кар’єра. Едуард Костриця був вихованцем київського БК «Фенікс». Володар Кубка світу з ММА-2021 (тоді українська збірна стала найкращою у Празі). Віце-чемпіон Європи з ММА (Рим-2019). Багаторазовий чемпіон України у ваговій категорії 52,2 кг. Загалом десятки медалей українського та міжнародного ґатунку залишилося у бійця. У 2022 він пішов в свій останній бій - за Україну.

Військовий досвід та загибель. Боєць 3 окремої штурмової бригади Едуард Костриця загинув у боях проти російських окупантів під Бахмутом 23 січня 2022 року. Йому було 30 років.

Присвята. З 11 листопада 2023 року проводиться відкритий кубок Києва та Київської області зі змішаних єдиноборств ММА 2023, присвячений пам’яті Едуарда «Опасного» Костриці

 

 

КОТОВЕНКО АНДРІЙ ("КІТ"), паверліфтинг (Ігри Нескорених)

(16.01.1983 – 02.05.2022). Навіки 39-ть…

 

Андрій Котовенко народився 16 січня 1983 року. Його дитинство та юність минули в Боярці. Мешканець села Віта Поштова. Герой Гатненської громади.

Спортивна кар’єра. Призер чемпіонатів світу та Європи з паверліфтингу. Переможець та призер чемпіонатів України. Здобув десятки медалей у різних видах спорту на численних міжнародних змаганнях.

Будучи ветераном АТО, вже у ролі спортсмена став учасником Invictus Games: Team Ukraine і першої національної збірної Warrior Games: Team Ukraine. Переміг у національних змаганнях з паверліфтингу «Ігри несокрених»-2021.

Військовий досвід та загибель. Ветеран АТО. Учасник бойових дій 2015-2016 років. Попри відсутність досвіду, Андрій виявися дуже ефективним воїном: був і навідником, і мінометником, і розвідником.

У січні 2016 року Андрій Котовенко, відомий як Кіт, отримав серйозне поранення поблизу шахти «Бутівка» під час просування замінованою росіянами територією. У боях у Донецькій області він був командиром окремого мінометного підрозділу. Після отриманого поранення переніс 22 операції в Україні та Німеччині, відмовившись від ампутації.

Повернувся на війну з повномасштабним вторгненням росії. Загинув 2 травня 2022 року поблизу Харкова.

 

 

КРИВЕЦЬ «СЛЕМ» ДМИТРО, риболовний спорт

(18.03.1981  - 22.04.2022). Навіки 41...

Дмитро Кривець народився 18 березня 1981 року в Ніжині Чернігівської області.

До повномаштабного вторгнення він мав зростаючий бізнес у сфері виробництва металевих виробів та конструкцій.

Спортивна кар’єра. Займався спортивною риболовлею, брав участь у змаганнях та посідав призові місця. Неодноразовий учасник кубків та чемпіонатів України. Призер кубків та чемпіонатів Київської області з риболовного спорту.

Військовий досвід та загибель. Старший солдат, старший механік-водій 3-го взводу оперативного призначення 1-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення (на бронетранспортерах). Ніс службу у складі 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука Національної гвардії України  (військова частина 3018).

19 квітня 2022 року групу військовослужбовців військової частини 3018 (до складу якої входив старший солдат Дмитро Кривець) було направлено у службове відрядження до району проведення операції об’єднаних сил. 21 квітня в ході виконання бойових завдань та стримування прориву ворожих військ противника у Рубіжному Сєвєродонецького району на Луганщині по позиціях перебування захисників України противником було завдано мінометні обстріли. З Кривцем було втрачено зв'язок. Зі слів очевидців під час мінометного обстрілу стався вибух, Дмитро отримав поранення, не сумісні з життям.

Дмитро Кривець загинув 22 квітня 2022 року. Тіло, яке так і не вдалося забрати, досі перебуває на окупованій території.

Вшанування. Орден «за мужність» ІІІ ступеня (посмертно) від 15.06.2022 року.

У Героя лишилися дружина, син та донька.

 

 

КУШНЕРЕНКО ОЛЕКСАНДР ("КУША"), рукопашний бій, фрі-файт

(26.12.1993 – 27.05.2022). Навіки 28…

Олександр Кушнеренко народився 26 грудня 1993 року в смт Іванків, Вишгородськ Навчався в Іванківській ЗОШ №2 та Іванківському ліцеї. Закінчив Київський національний університет будівництва та архітектури за спеціальністю «Міське будівництво», працював за фахом.

Спортивна кар’єра. Вихованець школи спортивних єдиноборств «Берсерк» (Іванків). Чемпіон Київської області з фрі-файту, бронзовий призер чемпіонату України з фрі-файту серед юніорів, призер чемпіонатів Київської області з рукопашного бою.

Військовий досвід та загибель. Приймав активну участь у Революції Гідності. В 2016 році добровольцем проходив службу спецпризначенцем  у полку  Національної гвардії «АЗОВ». По закінченні контракту працював інженером-конструктором у будівельних компаніях. У 2022 році вступив до лав ЗСУ. Сапер-розвідник 3-го відділення снайперської групи спеціального призначення окремого загону «АЗОВ», бойовий позивний «КУША». Брав участь у боях за Широкине, Павлопіль, в боях за Піски. В складі окремої бригадної роти розвідки 72 ОМБ ім. Чорних Запорожців приймав участь у боях за Мощун.

Загинув 27 травня 2022 року під час ліквідації ворожої ДРГ в районі Попасна – Бахмут.

Відзнаки. Нагороджений медаллю «За участь в антитерористичній операції», нагрудним знаком «За доблесну службу», народною відзнакою зі срібла «За звитяги перед Україною та її народом», орденом «За мужність» ІІІ-го ступеню. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІ-го ступеню.

 

 

ЛИХОШВА ВЛАДИСЛАВ, хокей з шайбою

(21.03.2002 – 15.07.2023). Навіки 21...

Владислав народився 21 березня 2002 року в селі Михайлівка-Рубежівка Бучанського району на Київщині, навчався у Дмитрівці Бучанського району.

Спортивна кар’єра. . З ранніх років займався хокеєм. Колишній хокеїст аматорського київського хокейного клубу «Автомобіліст».

Військовий досвід та загибель. Після закінчення школи Лихошва відслужив строкову службу, а після початку великої війни приєднався до лав Збройних Сил України, де служив у 3-тій окремій штурмовій бригаді.

Владислав Лихошва загинув 15 липня поблизу Бахмута на Донеччині.

Поховали молодого воїна 22 липня на Алеї слави в Ірпені.

 

 

ЛИСИЙ ГРИГОРІЙ, легка атлетика

(18.12.1982 – 30.08.2022). Навіки 39-ть…

Григорій Лисий народився 18 грудня 1982 року в Білій Церкві.

Спортивна кар’єра. Випускник Київського обласного ліцею фізичної культури і спорту 2000 року. Майстер спорту України з легкої атлетики, член збірної команди Київської області, багаторазовий переможець та призер чемпіонатів України та кубків України.

Військовий досвід та загибель. Військовослужбовець Збройних сил України. Загинув під Харковом в ніч з 29 на 30 серпня 2022 року.

 

 

ЛОГІНОВ ОЛЕКСІЙ, хокей з шайбою

(25.11.1999 – 08.11.2023). Навіки 23

Олексій Логінов народився 25 листопада 1999 року в Києві

Спортивна кар’єра. Екс-воротар «Білого Барса» (Біла Церква). В хокей починав грати у школі «Сокола», з яким у 2015-му став бронзовим призером чемпіонату України U17. Наступних два роки Логінов перебував у системі іншої київської школи «Крижинка». А в 2017-му дебютував у дорослому чемпіонаті України за столичних «Крижаних Вовків». Зігравши за команду один матч, Олексій перебрався у «Білий Барс», з яким став чемпіоном України-2018 серед молоді (U20). Зігравши два матчі в дорослому національному чемпіонаті, долучився до здобуття білоцерківцями бронзи.

Військовий досвід та загибель. Логінов був студентом географічного факультету Київського національного університету імені Шевченка. Після початку повномасштабної війни Олексій добровольцем увійшов до лав Збройних сил України.

Загинув 8 листопада 2023 року під час виконання бойових завдань у Сєверодонецькому районі Луганської області.

Поховали Олексія Логінова 16 листопада на Лук’янівському цвинтарі.

Він був єдиною дитиною в сім’ї.

 

 

МАЛЬЦЕВА ЕЛЕОНОРА, футзал

(02.04.1989-31.07.2023). Навіки 34…

Спортивна кар’єра. Виступала за збірну України з футзалу. Грала в складі 10-разової чемпіонки України, «Біличанки» з Коцюбинського Київської області. Загалом 8 років у професійному спорті.

Військовий досвід та загибель. 17 років в ЗСУ, з них 9 років війни. Елеонора Мальцева з початком «повномасштабки» стала на захист рідної землі від московської навали в лавах Збройних сил України. Також  активно волонтерила, збираючи на найнеобхідніше для ЗСУ. Загинула 31 липня 2023 року під час виконання бойового завдання. ЇХ життя обірвала ворожа ракета.

ЗМІ. Обозреватель

Залишилися батьки-військові та 13-річний син.

 

 

МАРЧЕНКО ОЛЕКСАНДР («КАМЕНЯР»), бокс

(14.01.1965 – 07.03.2022). Навіки 58…

Олександр Марченко народився 14 січня 1965 року в Рибчинцях Хмільницького району Вінницької області. 

Народний депутат Верховної Ради України 8 скликання від ВО “Свобода”.

Спортивна кар’єра. Президент  Федерації боксу міста Біла Церква, керівник та засновник Білоцерківської міської ГО “Спортивний клуб “Каменяр”.

Військовий досвід та загибель. З 2014 року захищав Україну у складі 72-ї ОМБр імені Чорних Запорожців. Отримав позивний «Каменяр». У 2022 році під час повномасштабного вторгнення росії пішов на фронт у складі комбатантського об’єднання “Легіон Свободи”. 24 лютого 2022-го, коли почалось повномасштабне вторгнення, Олександр, не вагаючись, пішов на передову, щоб захищати столицю на Гостомельському напрямку.

7 березня 2022 року стало відомо про загибель Олександра Марченка у бою з окупантами під час російського вторгнення в Україну в районі київської Пущі-Водиці.  Разом з іншими трьома бійцями прикривали відступ товаришів. 3 квітня 2022 року похований у місті Біла Церква, на кладовищі «Сухий Яр» на Алеї Героїв.

Вшанування. У 2019 році відзначений медаллю “За оборону Авдіївки”. У 2015 році нагороджений орденом “За мужність” III ступеня указом Президента України. Проводиться чемпіонат України та відкритий чемпіонат Білоцерківської міської територіальної громади з боксу, присвячений пам’яті Олександра Марченка.

 

 

МЕРЖІЇВСЬКИЙ ОЛЕГ, вільна боротьба

(06.01.1981 – 17.05.2022). Навіки 41...

Олег Мержіївський народився 6 січня 1981 року в Українці на Обухівщині.

Спортивна кар’єра. Кандидат в майстри спорту України з вільної боротьби. Свого часу тренувався в Українці під керівництвом наставника Анатолія Гуральського. За словами тренера «учень не був титулованим, але як людина був дуже вихованим і справедливим".

Військовий досвід та загибель. Молодший сержант, такелажник такелажного відділення такелажного взводу гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону 66-ої окремої механізованої бригади. Загинув 17-го травня 2022-го року в смт Десна Чернігівської області в наслідок ракетного удару з боку рф. Похований 17 січня 2023-го року на Алеї Слави у місті Українка на Київщині.

Залишились дружина та троє дітей.

 

 

ОДИНЕЦЬ ДМИТРО, легка атлетика / плавання

(04.03.2000-16.10.2023), 23 роки

Дмитро Одинець народився 4 березня 2000 року у Рівному.

Спортивна кар’єра. Представляв Національний університет біоресурсів та природокористування України на змаганнях з плавання. Він спеціалізувався на довгих дистанціях: в Одесі долав 1000 м, а у Мінську виграв срібло на 5000 м. Окрім плавання ще захоплювався бігом – брав участь напівмарафонах по всій Україні, пробіг повний Київський марафон. У 2019 році став переможцем Бігової ліги Run Ukraine. Згодом почав працювати тренером – навчав дітей плаванню. А отримавши диплом, знайшов себе у IT сфері.

Військовий досвід та загибель. З початком повномасштабного вторгнення росії Дмитро рвався до війська, але через проблеми зі здоров’ям у всіх військкоматах чув лише відмови. Тож він почав допомагати волонтерам – працював у штабі благодійного фонду «Солом’янські котики». Паралельно шукав варіанти, щоб потрапити на фронт – навіть проходив відбір до полку «Азов», але не склалося. Натомість у липні 2023 року він нарешті зміг потрапити на службу. Хлопця прийняли до штурмової роти «Гонор» батальйону «Вовки Да Вінчі». Там йому дали позивний «IT» через рід діяльності. Про те, що він воює на одних з найважчих ділянках фронту, у штурмовому взводі, рідним не сказав.

16 жовтня 2023 року під час бою з окупантами біля села Синьківка на Харківщині в окоп, де перебував Дмитро, прилетіла ворожа граната і забрала життя 23-річного українського захисника…

 

 

ОСЬМАК ІГОР, легка атлетика

Навіки 57… На війні проти російських окупантів загинув марафонець Ігор Осьмак.

Народився він у Києві. У дитинстві почав займатися спортом, обрав для себе легку атлетику. У 1990 році закінчив Національний університет фізичного виховання і спорту України, а за 8 років отримав звання майстра спорту міжнародного класу. Далі почав викладати – більше 10 років працював тренером з легкої атлетики Київської обласної школи вищої спортивної майстерності. У 2012 став заслуженим тренером України. Серед його вихованців – учасниця Олімпійських ігор-2012 Тетяна Гамера-Шмирко, яка у Лондоні стала 5-ю у марафонському забігу.

14 травня 2023 року на своїй сторінці у соцмережах він повідомив, що завершив військові навчання у Львівській області та повертається додому, після чого вирушає на фронт. Та менше ніж за місяць у червні 2023 року з передової надійшла сумна звістка про долю атлета. У запеклих боях на сході України Ігор загинув.

 

 

ПАТИЧУК ЄВГЕН, баскетбол

(09.04.1994-07.03.2022). Навіки 27-м...

Євген Патичук народився 9 квітня 1994 року у Фастові.

Спортивна кар’єра. Ліцеїст Київського обласного ліцею фізичної культури і спорту (КОЛІФКС), відділення баскетболу. Учасник чемпіонату України «Всеукраїнська юнацька баскетбольна ліга».

Військовий досвід та загибель. Воював у складі 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Загинув 7 березня 2022 року в селі Слобода-Кухарська, Київської області, зберігши в останньому для нього бою життя своїм побратимів.

 

 

ПИЛИПЕЦЬ ОЛЕКСАНДР, регбі

(З 12 липня 2022 року, майже рік, вважався зниклим безвісті) Назавжди 30-ть...

Народився в Бучі Київської області.

Спортивні досягнення. Разом з командою посів 3 місце у чемпіонаті України з регбі, вища ліга. Вихованець Ірпінської ДЮСШ та тренера Сергія Брюзгіна.

Військова служба. Командир взводу спецпризначення, старший лейтенант. Воїн прийняв свій останній бій при зіткненні з ворогом поблизу села Білогірка Херсонської області у 2022 році.

30-річний Олександр зник 12 липня, після цього рідні не знали, що з ним. Тільки 16 березня тіло Олександра Пилипця опізнали в одному з бюро судмедекспертизи у Миколаївській області. Тіло військового передали до рідних у Бучу лише 23 березня.

У воїна залишилися батько Сергій Іванович та брат Павло.

 

 

ПОЛІЩУК ОЛЕКСАНДР («АЛЬПІНІСТ»), альпінізм та скелелазіння 

(06.01.1976 - 23.12.2022). Навіки 45...

Олександр Поліщук народився 6 січня 1976 року в Білій Церкві, де і мешкав.

Cпортивні здобутки.. Займався альпінізмом та скелелазінням, підкорював гірські вершини. Також до війни він був підприємцем у Білій Церкві, власником фірми, що здійснює висотні роботи.

Військовий досвід. «Альпініст» з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист своєї родини і своєї землі. Спочатку – у складі ДФТГ «Свобода», пізніше – мобілізувався в батальйон «Свобода» Національної гвардії України, де служив заступником командира роти. З перших днів стихійно став одним із неформальних лідерів, без звань і посад.

Фатальний для Олександр бій відбувся 23.12.2022 у посадці між Курдюмівкою і Озарянівкою, поблизу Бахмута . Це був один із найважчих боїв наших хлопців. Підрозділ, який мав зачистити посадку, потрапив у засідку. Бій тривав кілька годин і нашим із втратами довелося відступити. Але десятеро бійців із того бою так і не повернулися. За цей час вдалося знайти і поховати з честю лише одного бійця. Доля інших бійців, зокрема й Олександра, лишається невідомою.

Вшанування. “Коли війна стає особистою”: латвійський альпініст і волонтер Юріс Улманіс презентував книжку про війну в Україні і свої втрати

ЗМІ:

Українські альпіністи та скелелази, яких ми втратили у війні....

8 рота 3 батальйонy Свобода Бригади швидкого реагування НГУ Руб

ОБОЗ.UA

 

 

ПОПОВИЧУК ОЛЕГ («ДЕПУТАТ»), хортинг

(06.10.1981 — 06.05.2023). Навіки 41…

Спортивна кар’єра. Його називають одним із фундаторів розвитку на Київщині українського спортивного єдиноборства. До 2016 року очолював Київську обласну федерацію хортингу і працював суддею на змаганнях.

Також був депутатом селищної ради Гостомеля і викладачем Ірпінського державного коледжу економіки та права.

Військовий досвід та загибель. Офіцеру-десантнику 77-ї десантно-штурмової бригади був 41 рік. З першого дня повномасштабного вторгнення він став на захист рідного Гостомеля, а згодом - сходу України

6 травня 2023 року під час виконання бойового завдання Олег Поповичук з позивним «Депутат» загинув.

 

 

РИБАКОВ ДМИТРО («РЕПОРТЕР), триатлон

(17.07.2023)

Спортивна кар’єра. Спортсмен-аматор, тритлоніст, журналіст, батько триатлоністки, який дуже просив, щоб не дозволили дочці Світлані покинути триатлон, якщо він загине…

Позивний Репортер, журналіст по професії, справжній Воїн по духу.

Народився в Азербайджані. Вивчав історію в Одеському національному університеті ім. І. Мечникова, соціологію — в Яґеллонському університеті у Кракові, а також у Київській школі економіки. Працював на каналі «Тоніс», дописував як фрилансер для LB.ua, був редактором і журналістом у Forbes Ukraine, Chas News. 

Військовий досвід та загибель. Командир піхотного відділення 47-ї механізованої бригади Дмитро Рибаков загинув смертю героя 17 липня у наступі на російські позиції у Запорізькій області.

Його бригада зазнала значних втрат, оскільки без досвіду та бойової злагодженості їм довелось іти на прорив найпотужнішого російського вузла оборони на півдні, куди росіяни кинули усі свої резерви та сили. Загинув в атаці, під час штурму російських позицій. Його тіло побратими не могли винести три доби, оскільки обстріл тої частки української землі, яку відбили воїни 47-ї, був таким щільним, що ні підійти, ні вийти було неможливо.

 

 

РОЖОК СЕРГІЙ, футбол

(1985-24.01.2024). Навіки 37...

Сергій Рожок народився у Славутичі на Київщині.

Йому було 38 років. Усю професійну кар’єру Сергій провів в українських та білоруських клубах.

Спортивна кар’єра. У 2000 році почав навчання у школі київського “Динамо”. З початку 2001 року залучався до ігор третьої динамівської команди, а ще через рік дебютував у складі другої команди клубу.Вихованець ФК «Славутич» і «Динамо», колишній півзахисник «Таврії», «Закарпаття», київського «ЦСКА», ФК «Харків», «Десни», «Оболоні», «Кривбасу», «Чорноморцю», «Зірки». Був заграний за юнацькі та молодіжні збірні України.

Військовий досвід та загибель. Після вторгнення РФ вступив до лав ЗСУ. Загинув 24 січня 2024 року

 

 

РУДКІВСЬКИЙ БОГДАН, баскетбол

(12.09.1994 - 24.02.2022). Навіки 27…

Народився 12 вересня 1994 року в Білій Церкві.

Спортивна кар’єра. Навчався в Київському обласному ліцеї-інтернаті фізичної культури та спорту (КОЛІФКС). Брав участь у змаганнях Всеукраїнської юнацької баскетбольної ліги (ВЮБЛ) чемпіонату України та серед чоловічих команд першої ліги. Переможець чемпіонату України серед команд І ліги з баскетболу.

Військова служба та загибель. Проходив службу з 2020 року  у Білоцерківській ракетно-зенітній бригаді. Старший солдат, механік-водій 1129-го Білоцерківського зенітного ракетного полку.

Загинув в бою під Херсоном, виконуючі бойове завдання, в першмй день великої війни – 24 лютого 2022 року.

«…Вчився, як всі. Багато хотів знати. Веселий, добрий, багато друзів мав. З п'ятого класу баскетбол почав він грати весь вільний час для спорту віддавав... Нагороди,  кубки і змагання. Не просто він займався - спортом жив. Мав силу волі, велике старання. Він марив баскетболом він ним жив...» - мама Людмила Рудківська.

 

 

СИНЯКЕВИЧ КОСТЯНТИН, альпінізм та скелелазіння

(04.07.1970 - 23.12.2022). Навіки 52...

Костянтин «Компас» Синякевич народився 4 липня 1970 року в Білій Церкві, де й мешкав.

Cпортивні здобутки. Скалелаз, альпініст і лижник.  До війни працював у Center for Eastern European initiatives «The Bakhchisaray strategy».

Військовий досвід. Воював в батальйоні «Свобода».

Фатальний для Костянтина бій відбувся 23 грудня 2022 у посадці між Курдюмівкою і Озарянівкою, поблизу Бахмута . Це був один із найважчих боїв наших хлопців. Підрозділ, який мав зачистити посадку, потрапив у засідку. Стрілецький бій тривав кілька годин і нашим із втратами довелося відступити. Але десятеро бійців із того бою так і не повернулися.

Сумною примхою долі до підрозділу, який поліг за Україну, входив також білоцерківець, також спортсмен, Олександр Поліщук.

Олександр Хоменко (Історик): «У цей перший – найстрашніший, але, коли озираєшся назад, і найбільш повний буттям для нашої роти 2022-й рік – вони завжди були поряд. Компас і Альпініст. Ми тоді навіть не надто розрізняли, хто з них був кому командиром у ротній ієрархії, вони просто були єдиним цілим. Компас вказував напрям, Альпініст ставив висоту».

За цей час вдалося знайти і поховати з честю лише одного бійця. Доля інших воїнів, зокрема Костянтина й Олександра, досі лишається невідомою…

Вшанування. “Коли війна стає особистою”: латвійський альпініст і волонтер Юріс Улманіс презентував книжку про війну в Україні і свої втрати

ЗМІ: Українські альпіністи та скелелази, яких ми втратили у війні....

 

 

СКЛЯРОВ АРТЕМ, спортивна гімнастика

(13.10.2023)

Спортивні здобутки. Артем був випускником дитячо-юнацької спортивної школи №1 у Білій Церкві. А надалі залишився там як викладач відділення спортивної гімнастики.

Військовий досвід. Після повномасштабного вторгнення росії замість роботи з дітьми взяв до рук зброю та вирушив на фронт.

Останнім часом із побратимами воював у Луганській області – в районі села Макіївка Сватівського району, де восени військові рф намагалися прорвати українську оборону та вели активні наступальні дії. Стримуючи російських окупантів на Сватівському напрямку, молодий тренер загинув.

У свій останній бій спортсмен та наставник вступив 13 жовтня 2023 року.

ЗМІ: Інтернет-сайт OBOZREVATEL

 

 

 

СМІРНОВ СЕРГІЙ, регбі

(25.03.1996 – 25.03.2022)

Народився Сергій Смірнов 25 березня 1996 року в Рівному. Загинув, також 25 березня, відзначаючи свій 26-й рік народження.

У 2004 році переїхав з мамою до міста Ірпінь та продовжив навчання в Ірпінській загальноосвітній школі №3. Закінчив Національну Академію державної податкової служби України. Був приватним підприємцем – мав свої кав’ярні.

Спортивні здобутки. Вихованець Ірпінської ДЮСШ. Виступав за команду міста-герой Ірпінь. Разом з командою посів 2 місце у чемпіонаті України з регбі серед юнаків 1996-1997 р.н. у 2013 році. Будучи учнем загальноосвітньої школи №3 (Ірпінь), став переможцем міських змагань міста Ірпінь з регбі серед юнаків 1997-1998 р.н. у 2011 році.

Займався різними видами спорту: регбі, футбол, бокс та вільна боротьба.

Військовий досвід. У перші дні збройного нападу російських військ на територію Київщини Сергій приєднався до лав активістів і став на захист рідної землі. Щоденно виконував функції із забезпечення публічного порядку, чергував на блокпостах в Ірпені, допомагав з евакуацією через підірваний міст. Під час окупації брав участь у бойових діях при спробах проникнення ДРГ на територію Ірпеня.

25 березня 2022 року Сергій Смірнов загинув від вибуху під час виконання бойового завдання біля мікрорайону Романівка, під час оборони рідного міста Ірпеня.

Присвята. Нагороджений (посмертно) медалями «За оборону рідної держави», «За бойові заслуги», відзнакою «Орден добровольця». Рішенням Ірпінської міської ради присвоєно Почесне звання «Почесний громадянин міста Ірпінь». 25 березня 2023 року в Ірпені на розі вулиць Центральна та Грибоєдова встановили меморіальну дошку в пам’ять про Героя.

ЗМІ:

Федерація регбі України

Ірпінська міська рада

 

 

УСТІНОВ ДЕНИС, біатлон, лижні перегони

(05.12.1984 - 16.04.2022). Навіки 37…

народився 5 грудня 1984 року в Білій Церкві.

Спортивна кар’єра. Майстер спорту України. Ліцеїст КЗ КОР «КОЛФКС», вибув у 2001 році до іншого навчального закладу. Неодноразовий чемпіон та призер чемпіонатів України з лижних гонок, переможець молодіжних ігор України. Майстер спорту України з біатлону, неодноразовий призер чемпіонатів України з біатлону. 

Військовий досвід та загибель. Служив в 11-й роті спеціального призначення, 112 окрема механізована бригада ТРО Збройних сил України, ВЧА 4100.

Загинув 16 квітня 2022 року в селі Нове Донецької області.

 

 

ХМІЛЬ ОЛЕКСАНДР, хокей з шайбою

(6.12.1980 — 12.05.2023). Навіки 42…

Олександр Хміль народився 6 грудня 1980 року в Броварах на Київщині.

Спортивна кар’єра. Іменитий український хокеїст і тренер.

На професійному рівні почав виступати з 1997 року в складі київського «Беркута». Гравецька кар’єра Хміля тривала 18 років. Він виступав за київські «Сокіл»і «Крижинку»; російські «Спутнік» з Нижнього Таґіла, «Спартак» з Санкт-Петербурга, «Капітан» зі Ступіно; «Київ», «Дніпровських Вовків», київські АТЕК), «Беркут», «Компаньйон», «Поділ», «Галицьких Левів» і київських «Генералів».

У 2007-му Хміль став чемпіоном України в складі АТЕКа, в 2005-му - срібним призером національного чемпіонату з «Дніпровськими Вовками», в 2006-му і 2009-му вигравав бронзу. Загалом у чемпіонатах України Олександр провів 12 сезонів та 235 матчів. У 1998-му Хміль представляв Україну на юнацькому чемпіонаті світу, а в 2000-му – на молодіжному чемпіонаті світу. В 2005-му Олександр у лавах студентської збірної України виступав на Всесвітній універсіаді.

Після завершення гравецької кар’єри Олександр продовжував виступати на аматорському рівні за київські «Автомобіліст» і «Спарту», а також працював головним тренером у київському «Рапіді», броварських «Вовках» (2017/2018) та жіночій «Україночці».

Військовий досвід та загибель. На війні Олександр Хміль – з перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів. Спершу він захищав столицю у загоні київської територіальної оборони, а потім у статусі військовослужбовця Збройних сил України виконував бойові завдання в гарячих точках у інших регіонах нашої держави.

Загинув під Бахмутом 12 травня 2023 року.

 

 

ХОДАКІВСЬКИЙ БОГДАН, легка атлетика (стрибки з жердиною)

(01.03.2000 – 15.05.2023). Навіки 23…

Народився 1 березня 2000 року в Узині.

Спортивна кар’єра. Випускник Київського обласного ліцею фізичної культури і спорту (КОЛФКС) 2017 року. Мав ІІ дорослий розряд з легкої атлетики. бронзовий Призер чемпіонату України зі стрибків з жердиною, багаторазовий переможець та призер всеукраїнських змагань, член збірної команди Київської області.

Військовий досвід та загибель. Був стрільцем-снайпером. Не дивлячись на молодий вік, проявив себе, як хоробрий та рішучий чоловік. Загинув 15 травня 2023 року у Донецькій області на Бахмутському напрямку .

Присвоєно орден Героя України ІІІ посмертно.

 

 

ЦИБКО ОЛЕКСІЙ, регбі

(19.03.1967-31.02.2022), 55 років

Олексій Цибко народився 19 березня 1967 року у місті Сміла, що на Черкащині.

Спортивна кар’єра: засновник Ірпінської регіональної ГО «Регбійний клуб „Ірпінь“». Чемпіон України з регбі. Колишній капітан збірної України з регбі. Очолював Федерацію регбі України (2003-2005). Грав за «Авіатор» та «Арго-НАУ»,  у складі якого 8 разів ставав чемпіоном України. А ще кілька років грав у Німеччині, де його визнали найкращим гравцем у своїй лізі.

Військовий досвід. У 2014 році Олексій брав активну участь у Революції Гідності, після якої того ж року пішов добровольцем в АТО. На щастя, з передової він повернувся живим, неушкодженим і зайнявся політичною діяльністю. З 2015 по 2020 роки обіймав посаду міського голови рідної Сміли.

У перший день повномасштабного вторгнення Олексій одразу став на захист України разом зі своїми побратимами з Айдару, з якими воював у 2014 році і залишився у спецпідрозділі розвідки.

З початку «повномасштабки» виконував бойові завдання в Київській області. 31 березня 2022 року у день звільнення Бучі у бою Олексій Цибко загинув…

Присвята. Сьогодні про Героя пам’ятають не лише в Україні. Регбійні матчі у Німеччині розпочинаються хвилиною мовчання у пам’ять про Олексій Цибка та всіх інших українських регбістів, які загинули на війні з росією. А у Польщі започаткували спортивний трофей імені Олексія Цибка у формі щита під назвою «Gloria Heroibus», який передаватиметься від команди до команди.

20 квітня 2022 року на сесії Смілянської міської ради Олексію Цибку посмертно присвоїли звання Почесного громадянина Сміли, а 8 липня у центральній бібліотеці імені О. Журливої у Смілі відкрили музей пам’яті імені Олексія Цибка.

ЗМІ:

Янголи спорту

Сайт «Сміла Сіті»

 

 

ШЕРЕМЕТА ОЛЕКСАНДР, спортивне орієнтування

(08.11.1984-25.03.2022). Навіки 37…

Спортивна кар’єра. Тренер зі спортивного орієнтування Ірпінської ДЮСШ, тренер збірної команди школярів України. Перший у Приірпінні майстер спорту України. Багаторазовий переможець та призер чемпіонатів України зі спортивного орієнтування.

Війна та загибель. Олександра Шеремета було розстріляно російськими загарбниками під час окупації Ірпеня у березні 2022 року.

У перші дні війни він вивіз свою сім’ю з Ірпеня. Але вже невдовзі повернувся у місто, щоб доглядати за батьком та допомагати знайомим. 25 березня Олександра схопили російські військові й забрали з собою. А вже 31 березня його тіло привезли до моргу в Боярці, на грудях було п’ять отворів від куль.

Вшанування пам’яті. Проводиться відкритий чемпіонат Київської області зі спортивного орієнтування, присвячений пам’яті тренера Ірпінської ДЮСШ Олександра Шеремета. В Києві у 2023-му відбувся Кубок Олександра Шеремета.

 

 

ШИНКАРЕНКО ОЛЕКСАНДР («КАЛИНА»), бокс

(13.06.1985 – 14.09.2023). Навіки 38-м…

Олександр Шинкаренко народився 13 червня 1985 року в Калинівці на Броварщині.

Спортивна кар’єра. Особливе місце в його житті займав спорт і він був прикладом  витримки, цілеспрямованості та наснаги до життя. Ще школярем здобув численні винагороди по боксу, авторитет від друзів та повагу тренера.

Військовий досвід та загибель. Брав участь в АТО. З 24.02.2022 - в боях під Броварами в складі 72 бригади як доброволець. Згодом мобілізований до лав ЗСУ. Сержант, стрілок-санітар 2-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу батальйону "Мирон". Загинув 14 вересня під час бойового штурму в селі Андріївка Бахмутського району Донецької області.

Відзнаки. Нагороджений нагрудним знаком "Хрест Хоробрих".

Без Олександра лишилися дружина, син Максим і дочка Поліна.

 

 

ЩЕРБАНІВСЬКИЙ АНДРІЙ, триатлон / легка атлетика

(15.01.1979 – 22.03.2023). Навіки 44…

Спортивна кар’єра. Знаний спортсмен та організатор спортивних змагань з легкої атлетики та триатлону. Організатор культового триатлону «Слов’янська Хвиля» в Переяславі (завдяки якому організація триатлону стала більш системною). В його активі - десятки успішних фінішів в марафонських забігах (вав особистий рекорд подолання 42 км за дві з половиною години). Фанат спортивного руху та активного способу життя.

Спробував себе навіть в ультрамарафонській дистанції (100км). В 2003 році в Голландії брав участь в добовому пробігі. Не обійшов увагою екзотичну на той час дисципліну – гірський біг. Був учасником Чемпіонатів Європи та Світу. Спочатку як спортсмен. Потім як адміністратор та організатор Чемпіонатів України.

Військовий досвід та загибель. В 2016 році був мобілізований в ЗСУ на рік та брав участь в АТО. З першого дня повномасштабного російського вторгнення встав на захист країни. Старший сержант Сил спеціальних операцій Збройних сил України.

23 березня 2023 пришла страшна вістка, що 22.03.2023 року при виконанні бойового завдання Андрій отримав поранення не сумісні з життям.

ЗМІ. Янголи спорту 

Залишилися дружина та троє дітей - донька та двоє синів.

 

 

ЯРОШ ОЛЕКСАНДР, важка атлетика

(27.07.1995 – 29.12.2023). Навіки 28…

Народився та мешкав у Славутичі. Працював на  Чорнобильській АЕС.

Спортивна кар’єра. Закінчив Національний університет фізичного виховання і спорту України. Кандидат в майстри спорту з важкої атлетики. Вихованець Юрія Каленського захоплювався  спортом,  відданий важкій атлетиці, кандидат у майстри спорту, приймав участь у змаганнях різних рівнів, за що отримав чималу кількість нагород.

Військовий досвід та загибель. 13 червня 2023 року був призваний за мобілізацією. Воював на сході країни. Молодший сержант Збройних сил України, командир  відділення, загинув 29 грудня 2023 року у селі Пречистівка Волноваського району Донецької області.

Залишилися мама Світлана Михайлівна, батько Віктор Михайлович, брат Максим. 

 

 

На жаль, список Янголів спорту Київщини далеко не остаточний. Меморіал створено за наявними відкритими джерелами та не може вважатися повним.

Вічна слава усім спортсменам, полеглим у війні за Україну! Слава усім українським героям! Ми переможемо прокляту московитську орду!

Слава Україні!

Слава ЗСУ!

Смерть проклятим окупантам!

Управління молоді та спорту Київської обласної військової адміністрації висловлює щирі співчуття рідним полеглих спортовців і сумує разом з ними...

R.I.P.

 

 

Дякуємо Збройним силам України за можливість для наших спортсменів тренуватися та виступати на обласних і всеукраїнських змаганнях, прославляти Україну на спортивному фронті міжнародних арен.

Віримо в Перемогу над московитською ордою!

Слава ЗСУ!

Слава Україні!

Читайте найцікавіші новини спорту в Facebook: facebook.com/SPORTKODA/

Підписуйтесь на наш канал на Youtube

Слідкуйте за нами в Twitter: twitter.com/UpravlinnaSport

Вподобуйте нас в Instagram: https://www.instagram.com/sport_koda_/

Відстежуйте наш канал в Telegram: t.me/Sport_KODA